Тому спілкування батьків і дітей – це найважливіша передумова гармонійного розвитку дитини. Це той маленький місток, який поєднує їхні душі і підсилює взаєморозуміння.
Тому дуже важливо не уникати дитячих запитань з раннього дитинства. Не ігнорувати їх, а вміти дати зрозумілу для дитини відповідь!
Ось кілька дієвих порад, як це робити:
1. Ставтеся до запитань дитини з повагою, не відсторонюйтесь від них. Уважно слухайте дитяче запитання, намагайтеся зрозуміти, що зацікавило дитину в тому чи іншому предметі, явищі, про яке вона запитує.
2. Давайте стислі, доступні для дитини відповіді, не вживайте складних для розуміння слів, мовленнєвих зворотів.
3. Відповідь повинна не лише збагатити дитину новими знаннями, а наштовхувати на подальші роздуми, спостереження. Намагайтеся залучити дитину до спостереження за навколишнім світом у процесі відповіді, спонукайте її до читання, розгляду ілюстрацій.
4. Заохочуйте дитину мислити, відповідаючи на її запитання зустрічним: «А ти як вважаєш?», але лише після того, як відповіли на кілька попередніх запитань.
5. Даючи відповідь на запитання дитини, впливайте на її почуття, виховуйте гуманізм, чутливість, тактовність до оточуючих.
6. Якщо відповідь на запитання дитини дуже складна, не бійтеся зауважити:
«Дещо ти зараз не можеш осягнути, але коли підростеш, більше дізнаєшся і сам зможеш дати відповідь на це запитання».
7. Якщо ж ви не знаєте відповідь на дитяче запитання, то не соромтеся в цьому зізнатися і подивіться разом в енциклопедію, книгу, словник! Покажіть дитині на власному прикладі наскільки захопливим може бути процес пізнання та навчання!
А ще психологи попереджають: часто за дитячими питаннями ховається самотність або тривога, потреба в увазі або прохання про допомогу. Якщо одне й те саме запитання виникає у дитини знову і знову, якщо в ньому відчувається недовіра, якщо відповідь відома і зрозуміла, але питання задається повторно, це означає щось більш серйозне, про що дитині важко сказати прямо. Ці питання несуть у собі приховане запитання: «Ти, правда, мене любиш?», «Ти бачиш, який я вже розумний?», «Поясни мені, що відбувається», «Мені не вистачає тебе».
Розмовляйте з дітьми якомога більше, пояснюйте їм речі, які на ваш погляд прості і зрозумілі, підтримуйте і направляйте їх, щоб у майбутньому ви пишалися і висновками, і вчинками ваших дітей!
